Альбом "Cuba, Melia Las Dunas"
Майже нікому не було секретом, що перестав отримувати задоволення від роботи. Спочатку керівництво вирішило відмовитись від продуктів Microsoft і переходити на нову мову програмування, а потім і взагалі продали фірму американським конкурентам. А там – знову інша мова програмування, зміна керівництва, уставу і порядків. Коротше дедалі ставало тільки гірше. І тут мені запропонували цікаву роботу (в фінансовій сфері) у великій компанії. Не те щоб я не шукав роботу, просто все було не те; не спішив і намагався знайти щось цікаве і по грошам краще. А тут і цікава робота і достойна зарплатня. Правда треба буде в Торонто їздити, але то може і на краще – я скучив за великим містом. Так от, запропонували мені роботу і я погодився. Починаю 6 січня, з понеділка. А на теперішній роботі залишались невикористані дні для відпустки. Друзі зібралися на Кубу і ми глянули ціну квитків. "Всі карти" лягли так, щоб ми теж полетіли у відпустку на Кубу. Переконали Товтів і парочку друзів з роботи, написали повідомлення про звільнення, зібрали чемодани і полетіли…
Нікіта, як і всі діти, переніс дорогу дуже добре. Відпустка вдалася!
Про Кубу. Дуже бідна країна. Половина машин – старезна з Радянського Союзу, інша – американські старенькі Шевролє. Дивуєшся як вони ще їздять, і виглядають нічого так собі, на машини 30-ти річної давності. Основним експортом Куби до недавна був цукор, але тепер вони не в змозі конкурувати і основним експортом став алкоголь (знаменитий кубинський ром) і тютюн (сигари). Інша велика частина заробітку – це туризм.
Все, практично все, контролюється урядом і більша частина майна – теж державне. Відома Куба також безкоштовним навчанням (багато студентів з усього світу (більшість з бідних країн) навчаються у кубинських університетах) і хорошою медициною. Про медицину взагалі легенди ходять: одні дуже хвалять, інші кажуть, що якщо ви не Фідель Кастро, то і медичної допомоги не отримаєте. Перевіряти цей факт, т-т-т, не довелося.
Ми взяли таксі на цілий день і поїхали до найближчого міста, щоб побачити справжню Кубу. Взагалі відчуття, що час зупинився. Маршрутки – вози з клячами, які справляють нужду прямо на вулиці. Дуже старі машини, про які я вже говорив, і ті в більшості – державна власність. Більшість будинків, що є приватним житлом - це одна кімната з верандою. Як їхали ввечері, то бачили багатьох кубинців, які просто лежать на розкладушках (буквально у дверях) і курять сигари (хтось бачив і голого кубинця). Вікна – без скла. Скло дороге. Тому у вікнах здебільшого просто великі жалюзі. Ми відвідали дві церкви, пам’ятник Чегеварі біля муніципалітету, музей знаменитої битви Чегевари, великий меморіал Че, і кубинську фабрику сигар (там було заборонено фотографувати, так як і на меморіалі). Взагалі Чегевару до цих пір дуже люблять і поважать, та кожному кроці його монументи, як колись у Союзі Леніна чи Сталіна. У школярів – обов’язковою є форма і вони носять галстуки.
Взагалі почуття були подвійні. З одного боку – наче побував у минулому часі Радянському Союзі, багато чого згадав з дитинства; а з іншого – шкода тих людей, у голові не вкладається, як таке може бути у 2013 році…
Іншого дня взяли екскурсію на катамарані, плавали розглядали корали і рибок, відвідали дельфінаріум і т.д.
Взагалі відпустка вдалася. З першого дня ми всі троє загоріли, а Товти тільки червоніли, а наступного дня – знову білі. Нич загар їх не бере… :))))
Дорога назад була важчою: автобус затримали, ми в жарі і духоті одіті простояли годину, потім в аеропорту літак затримався. Далі робили зупинку в перельоті і Нікіта з просоння плакав (м’яко кажучи).
В Торонто прилетіли на справжню зиму: все засипано снігом і мінусова температура. Спочатку дуже зрадів, а під’їжджаючи додому і побачивши гори снігу на обочинах (а це була третя ночі) – думав як буду розгрібати будинок від снігу і скільки часу на це потрачу. Скажу чесно, було дуже приємно, коли побачив що дорога до гаражу розчищена сусідами. Так, з сусідами нам пощастило! Ще півгодини кидав сніг, щоб відкопати шлях до вхідних дверей і ми вдома!
