Годину назад померла хвиляста папуга «Муха» - жива душа, яка практично весь час була в моїй кімнаті. Назвав її «Мухою» батько – літала вона по кімнаті, як муха. Купили ми її в Києві 10 років назад. Не простий характер – пережила 2 пацанів. Важко, якщо відверто, на душі. От було щось живе у мене в кімнаті і наповнювало її життям і теплом, а тепер – ні. Тиша. Хто тепер вранці будити мене буде? Хто буде бурчати, чи сваритися зі мною? Хто буде радіти моєму приходу додому і бурчати, коли буду йти геть? Хто буде біситися і співати зі мною під гучну музику і дратувати сусідів? Хто буде заставляти прибирати кімнату?
Її знав майже кожен, хто побував у мене дома – нікого не обділяла своєю увагою. До декого навіть ревнувала і бурчала…
Жаль…