Як тільки прийшло повідомлення на медогляд (а чекав я його довго – два роки), на наступний день передзвонив у Республіканську клінічну лікарню нафтопереробної промисловості України (вул.Амосова Миколи, 8) і записався на обстеження. На моє здивування обстеження назначили досить швидко – на 11.00 06.06.2008. Зрадів, оскільки всі знайомі казали, що самого обстеження треба буде чекати біля місяця. «Повезло» - подумав я і почав готуватися. Разом з формами на медогляд прийшло повідомлення про необхідність надати довідки про несудимість. Довідки зробив, але, як потім виявилось, по п’ятницям посольство не працює, то в один день здати довідки і пройти медогляд не вдалося.

Тепер про сам медогляд. Зазначу, що мене заздалегідь попередили про те, щоб хоч день не вживав спиртного (хоча це було зайве :) ), не пив кави, чаю (!!!) не їв гострого і пив побільше води.

Не знав як добратися до лікарні, на вокзалі передивився всі маршрутки – даром. Таксист один готовий був відвезти за 90 грн., а я не готовий був за такі гроші їхати… ))) Тим більше знав, що то недалеко. Попався таксист, який повіз за 30 (!!!) грн. Це дуже дешево, як для Києва. По дорозі ще наслухався про Протасів Яр (спуск) – це стара назва вулиці Миколи Амосова, де розміщена лікарня.

Приїхали, не спізнилися. Одразу в приймальню (вона ж і каса). По форумах вичитав, що «канадців» пускають без черги, тому за чергу не переймався – і зря. Виявилось, що в приймальній приймали оплату від тих, хто збирається в Штати, а канадці чесно чекали. Прочекавши пів години, я зрозумів, що треба діяти. Трохи наробив шуму з тими, хто ліз без черги і зайшов в приймальну, мене попросили вийти і сказали, що в Канаду тільки по запису, а по запису у них залишилась одна людина. Я і кажу, так це ж я напевно. Так воно і було. Вона «прийняла» мене, заповнила форми, взяла оплату (125 американських доларів за людину, але треба при собі мати трохи більше, на випадок додаткових тестів, наприклад - рентген) і сказала по яким кабінетам пройтись.

І так:

102 каб. – власне сама приймальна і каса.

119 каб. – здача крові.

2 поверх., лабораторія – здача мочі.

110 каб. – рентген

106 каб. – медсестри – зріст, вага, зір.

104 каб. – терапевт – перенесені операції, хронічні хвороби, нарко-, алкозлежність, тиск і т.д.

Пішли по кабінетам.

Здача крові – беруть кров з вени. Забирають підписану вами заяву, що ви не проти здати аналіз на ВІЛ-інфікованість.

Здача мочі – дають баночку, там же туалет. Просять трохи відлити в туалет а потім в баночку.

Рентген – ще один кабінет, де бувають черги. Один знімок займає приблизно 10-15 хв.

Зайшли, зробили знімок – нас попросили зайти за знімками через 7 хв. Ми пішли до медсестер. Там швидко записали зріст, зважилися, перевірили зір.

Пішли до терапевта. Там попалась більш-менш нормальна жінка з якою розмова вдалася. Ми сказали, що на рентгені ми біли, але знімки ще не готові – вона відповіла, що то не проблема – їй занесуть. Так і було. Запитала про різні хвороби, операції і т.д. Подивилась на ноги чи не є варикозу, поміряла тиск. У мене був високий – сказала, що я переляканий, не звернула увагу, «послухала» легені. Все, «прийдете через півгодини».

Пішли випили кави, повернулися до терапевта – сказала, що в нас все пучком – ждіть результатів.

Все пройшло швидко і гладко. Можливо тому, що вони спішили на обід? Хоча я не помітив взагалі, що вони йшли на обід. За ці півгодини, що вони відпустили нас, вони встигли перевірити чи все в порядку і чи не потрібно робити якихось додаткових аналізів.

До речі,  документи і мед картки, що пришли вам із посольства залишаються у терапевта – якщо результати обстеження нормальні – вони самі їх надсилають до посольства.

От і все. Справились за 2 годинки приблизно. В посольство для здачі довідок про несудимість не спішили, оскільки медогляд припав на п’ятницю, а в Києві посольство по п’ятницям не працює.