Був вчора на параді. Спочатку все було зовсім погано – я запізнився і парад вже згортався. Сильно не розстроївся, тому що парад на березі озера, де завжди є на що подивитися чи відпочити. Але потиху пробрався в натовп який зовсім не хотів закінчення свята. Стало трохи веселіше. Натовп ще «дунув» трави, випив пива і продовжив свято. Виступаючі заводили і почали змагатися між собою за кращу музику, танцюристів, костюми і т.д.
Одразу скажу, що красивих дівчат дуже мало… Основний контингент – афроамериканці. Я там взагалі не свій був… Зрозумів, що сама перспективна професія це – лікар з ліпосакції. Та ви і самі побачите на фотках…
Корабель сподобався – треба буде на ньому поплавати.
Не обійшлось і без пригод – вони мене люблять. Вже під завершення всього дійства утворився серйозний натовп. І уявіть собі хтось когось штовхнув і крикнув бомба чи ще щось таке… Оцей натовп і перетворився на справжню бомбу… За мить я бачу перед собою купу народу, який з криками і панікою хлинув від місця непорозуміння. І це все на мене летить, а я біля огорожі. Перескочити – не встигну, впаду з забором – затопчуть. Ну все, думаю, хана. Згуртуватись тільки зосталось. Ці всі думки практично за секунду – інстинкт самозбереження працює нормально – перевірено тепер. Хтось чи кимось завалили ту огорожу і я встиг вискочити з натовпу. Все закінчилось в мить як і почалось. Але без жертв не обійшлось. Слава Богу – наслідки нестрашні. Але я заплатив за це своєю улюбленою футболкою. Коли мене штовхнули вилив на себе Канадіан Драй і фарба на футболці не витримала… Яку ж я хімію п’ю… Жах. Але я вцілів і вцілів цифровик. Все нормально.
Далі проблема добратись додому. Точніше до метро. ТТС підігнало спеціальний експрес рейс, тільки автобусів не вистачало. Народу зібралось ще більше (остання фотка). Але нам, українцям, це не в диковинку – другий автобус і я технічно спокійно пробрався всередину – техніка набута роками добираючись в школу не втрачена!

В загальному свято думаю вдалося.

Ну власне і фотки…

А тут ще і відеоролик зварганив.