З класу 11, якщо не помиляюсь, в мене зародилось бажання емігрувати. З часом це бажання то загострювалось, то згасало. Поставив собі за мету закінчити інститут, набратися розуму, отримати військовий квиток і легально емігрувати. Інститут закінчив і, здавалася, що життя налагоджується і бажання змінювати місце проживання не було. Час від часу, звичайно виникало, але лише від поганого настрою і тих чи інших проблем, що виникали в житті.
Тепер, з кожним днем, лавино-подібно зростає все більше і більше бажання покинути цю країну. І навіть не тому, що я заробляю не стільки, скільки б хотів. Якраз зараз заробляю стільки, скільки ніколи не заробляв, а з інших причин. Мені не подобається, дуже не подобається стан суспільства після останніх політичних подій в Україні, настрій народу, непрофесіоналізм, який всюди просто вражає, а головне – якась озлобленість людей один до одного. Страшно, дуже неприємно, холодно, бридко... Не вистачає слів, щоб передати. Здається, що країна переживає якусь депресію, яка змінює самих людей. Серед молоді деградація, гроблять себе свідомо і несвідомо... Не хочу продовжувати.
Можливо я „перегинаю палку” і насправді не все так погано, як мені здається. Але спілкуючись з друзями отримую лише докази.
Сумно...