В суботу переобув свою кралю на літню резину. Купив ще два колпачка (нікелірованих) на золотники – два зпіонерили не знаю коли. В той же день всі чотири колеса залишилися без цих же самих ковпачків. Плюнув. Не знаю яка сорока зпи%@ила їх, але дякувати колеса залишила. %) . Вчора дивлюсь – колесо заднє спускає. Було дві догадки – або вже погана покришка, або погана робота. Поїхав я до «своїх» майстрів.
По дорозі 2 прикола.
Перший досить сумний: «Автодор» взявся за ремонт доріг. В дощ. Недавно вичитав в газеті міськради, що ремонту доріг заважає погода. Сьогодні зрозумів, що чекали вони дощів. І бачили б ви як він ті дороги ремонтує. Матами всіма які я знаю – не передати. Там де вибоїни – робить їх ще більшими і глибшими – так, щоб ви не могли оминути ту вибоїну і… І все!!! Залишає він ту вибоїну не знаю на скільки. Мабуть хочуть, щоб водії побільше їм здоров’я побажали. Там де асфальт був більш менш… увага… Правильно! Він знімає цей асфальт нах!!! Навіщо нам хороші шматки дороги, навіть по 10 метрів. Дорога має бути рівномірною – рівномірною в вибоїнах і нерівностях. Думаєте на цьому все закінчується? Ні, звичайно. Згадайте в якій дивовижній і чудовій країні ми живемо. Вони беруть новий асфальт і посипають (саме посипають, інакше назвати цю процедуру неможливо!) ті місця де їм здалося, що «ще не рувно». Посипали, закатали (якщо це можна так назвати, а в більшості випадків – просто залишають так – «машини утрамбувуть»). Вуаля, і нові горби і нерівності готові! Можна тепер відчитуватись про вкладені мільйони і сотні тисяч в дорогу.
Другий прикол. Їду я по об’їзній і наздоганяю тягач. Не знаю, що то за біда була, але в неї точно ніякого захисту коліс. І попав під своєрідний «душ». Враження і відчуття були супер. Правда не знаю як машині, а мені сподобалось. Двірники на максимальній швидкості не встигали згрібати потік води. Це продовжувалося не більше 40 секунд і було прикольно.
Повертаючись до колеса, що спускало. Доїхав я до самої найкращої станції, де ремонтують колеса. Говорю вам із усією відповідальністю, мужики знають свою справу і беруть за неї не багато. Я об’їздив не менше чотирьох станцій, щоб знайти хоч якусь ближче до будинку, де живу і… даром. Після спілкування і їх відвідування, зрозумів, що кращого місця немає. Так от, знявши колесо ми швидко знайшли біду – прокол, причому серйозний. Думав, що прийдеться камеру ставити (у мене «безкамерки»), а тут мені говорять, що «то лупина». І я вперше побачив як заробили дирку в покришці за лічені секунди і навіть не спускали повітря. Гм… Перевірили тиск поставили і все! Ні, ще не все. Ще я попросив 4 колпачка, але такі, щоб не кидалися в очі – «без роблем!». Поставив їх і далі в дорогу по ямам, вибоїнам і т.д.…