Julian Beever – британский художник, известный своими рисунками, которые он делает мелом на английских, французских, немецких, американских, австралийских и бельгийских тротуарах. И известен он тем, что создает трехмерные изображения, некоторые из которых вы можете посмотреть.

Якщо є бажання, скачайте і перегляньте...

Спершу ліричний відступ на тему, «чому я так довго не писав». Відповідь проста – не хотів. А от просто не хочеться і все. Є ж таке. А коли хочеться, то пушу. А тепер про саму поїздку і її причини. Перед тим як поїхати до Києва їздив до Львова до адвоката (хоч він і не адвокат, але я його саме так називаю), до того, що допомагає в Канаду емігрувати. Переконав він мене, що треба здати екзамен з англійської. Повернувся я і одразу передзвонив в British Council (далі БК). Вільні місця для здачі були аж через півтора місяця, але мене по проханню поставили в лист очікування і довго чекати не довелось. За декілька днів передзвонили (до речі досить пізно десь біля 20-21 години) і запропонували здати 9-го червня. Я погодився. На підготовку до екзамену залишився тиждень. Готувався не великим бажанням, але літератури назбиралось і здавалось, що про екзамен я вже знав все.
Прийшов час їхати до Києва. Купив квиток і допустив першу помилку. Не купив квитка назад. Потім це мені вилилось в великі проблеми. Але все по черзі. До Мукачева в купе їхав сам і вже думав що так і до Києва буде, що в принципі було б і не погано. Але не так сталося, як гадалася. В Мукачеві підсіли троє. Одна жіночка яка одразу зайняла своє місце на всі 100% (постелила і вляглася), мужик здоровий і бородатий, музикант із здоровим саморобним чемоданом обтягнутим мілітарі-тканиною і барабаном, і третій зовсім незрозумілий мужик – всю дорогу пив пиво (в буквальному значенні) і палив. За всю дорогу майже ніхто і слова не промовив, коротше компанія зібралась невесела м’яко кажучи…
Приїхав… За порадою при виході з вокзалу став питати на ціни за проживання в квартирі чи кімнаті (від 80 до 300 грн. за добу). Не сподобались мені такі ціни і я спробував удачі в готелі. Метро, в одній ручі не легка сумка в іншій – костюм. Готель «Спорт». Розцінки мене просто вбили – 360-390 грн. за добу із сніданком – само дешевший номер, що мені змогли запропонувати. На виході у швейцара, який пропускає машини запитав чи є в них дешевші готелі. Відповідь негативна, аргументи – сезон, купа туристів і абітурієнтів поступаючих у вузи. Повертаюсь на вокзал і по оголошенню звертаюсь у фірму, яка здає квартири і кімнати для таких як я. Поговорили і сторгувались на 150 грн. за кімнату на дві доби. Пришов, і був убитий умовами, зовсім не те, що мені малювали в агенції. Ну нічого, подумав, я не примхливий і 1,5 доби переживу – ліжко є, душ є, що мені ще потрібно?
Познайомився з хазяйкою, залишив речі і в БК. Довго шукати не довелося, помогли карти і Інтернет.
Про транспорт. Хочу сказати, що з транспортом в києві проблеми взагалі немає. Не доводиться чекати ні маршруток, ні тролейбусів, ні трамваїв, ні метро. Все їздить часто і пасажири навіть (що здивувало) відмовляються від стоячих місць і чекають наступного транспорту. Дуже зручний транспорт метро, дуже. Ціни: маршрутки від 1,50 до 2 грн. (в залежності від маршруту), тролейбус, трамвай від 0,5 до 1 грн., метро 50 коп.
Про народ. Молодь – 50% в навушниках (без перебільшень) і більшість з мп3-плеєрами. В перемішку всі. Багато гарних дівчат. Що ще здивувало, що практично всі розмовляють російською. Попадались у розмові різні – і ділові дуже, і привітні. Ще здивував факт, що кияни не знають Києва і я по карті орієнтувався краще ніж вони у рідному місті.
Про Британську Раду. Зайшов, охорона на вищому рівні, купа камер спостереження, як зовнішніх так і внутрішніх. Попросили присісти і сказали, що до мене підійдуть. Доки чекав (я вже такий був не один) встигнув все розглянути. Все дуже солідно. Обставлено все в техніці, аудіо-, відео-бібліотека. Багато електронного матеріалу, який можна переглянути, прослухати прямо у них. Компи всі з ТФТ-шками, Інтернет-куток… Персонал 50% розуміє і розмовляє українською/російською, решта – тільки англійська.
Почекав десь хвилин 25-30 доки до мене дійшла черга. Форму я заповнив правильно і тому на мене часу потратили не багато. Заплатив 692 грн. за екзамен + 10 грн. за замовний лист. Яким пришлють результати екзамену.
Пообідав у парку булочками і пивка собі прохолодного попив. Занявся квитком додому. Поїхав до кас попереднього продажу квитків. Черги – колосальні. Розстроївся і вирішив в черзі не стояти, а піти купити квитка на літак. Пішов в каси аеропорту. Там наступне розчарування – квитків на 9, 10 число немає. Тільки дорогі (більше 450 грн.), що мене не влаштовувало. Там же була каса продажу квитків і на поїзди з невеликою чергою. Вистояв щоб почути що квитків ніяких немає. Порадили спробувати купити квиток в день відправки поїзду.
Ноги від таких походів відвалювалися і я пішов розчарований в кімнату, де зупинився. Там мене чекав ще один сюрприз – підселили до мене в кімнату ще одного абітурієнта. Запитали чи не заперечую я. Відверто, мені вже було все паралельно і я погодився, правда сказав, що краще б дівчину яку підселили ;) . Витяг ще роздруківки, щоб почитати, але вже був занадто стомлений щоб щось вчити/читати. Прийняв душ. Познайомився із хлопцем. Нормальний пацан. Розговорилися і забили на навчання. (Він приїхав поступати)
Наступний день підйом в 6.20. Збори по-шустрому і похід в БК. Прийшов за 10 хв. восьма, народ тільки підтягувався. Самий різний: був і нігер (головне при ньому не говорити, що він нігер %)))), і індіанка, але більшість наших. До письмового тесту я підготував КПК, але не був впевнений, що зможу ним скористуватися. Потім побачив, що я не один такий і щонайменше ще 3 КПК-шки нарахував. Завели нас, зареєстрували і попросили зачекати. Прочекали ми не мало. На все про все пройшла година. Далі попросили всі речі залишити в одній з аудиторій і попередили, ніяких цифрових пристроїв, особливо мобілок, папірців, кульків, і т.п. Все що вам потрібно – два паспорти. Завели в аудиторію (групу розділили на дві і по двох аудиторіях, в загальному нас було чол. едак 40-50) і тут ще одне здивування – столик вибирати не прийшлося – всі столи мали наклеєні папірці з призві щем і кодом. Коротше і розсадили вони нас.
Екзамен. 1 тест “Listening” розчарування повне. По-перше звук – думав я що то буде хорошим, принаймні з двох колонок – Нічого подібного. Звук якісний із диску, але одна невелика колонка спереду аудиторії. Запитали чи добре чути. Першим партам голосно, останнім (де був і я) – тихо. Парти невеличкі, для однієї людини. “Listening” я думаю завалив. Якщо слухав, щоб розуміти, то не встигав читати і відповідати на запитання. А якщо читав запитання і пробував на них почути відповідь, то губився в контексті почутого і т.д. Замкнуте коло. Розгубився і все, «поїзд пішов». Після прослуховування дали 10 хв. перенести відповіді в листок відповідей. Листок один. На титульній сторінці відповіді на «прослушку», на звороті – відповіді на рідінг.
2 тест – Reading. Без перерви, роздають проспекти і засікають час. На рідінг дається 60 хв. Три тексти. Перший був про мусорні мішки, які вони бувають, коли їх забирають відповідні служби і що в них класти. Другий – проспект про вступ до коледжу, третій – про скалолазів і історію покорення світових вершин. Питання, відверто кажучи, каверзні. Наприклад, в одному тексті були пронумеровані абзаци і до них треба було підібрати заголовки із заданих варіантів. Ну і т.д. Справився я з цим завданням досить легко, ще й залишилося 12-15 хвилин часу. Хоча у правильності відповідей зовсім не впевнений.
Перерва 15 хв. і 3 тест – Writing. 2 завдання. Перше (на 20 хв.) – «Ви прочитали про курси в буклеті і пішли займатися на них. Вони виявилися зовсім не тим, про що ви писали. Задача – написати листа скаргу, аргументувати іт.д.». Друге завдання (на 40 хв.) – «Олімпійські ігри втратили свою важливість в кінці 21 століття. Ігри 2004 року були останніми. Чи згодні Ви з чим?». На що треба було написати essay. Понаписував я… Ніколи не думав, що можу стільки написати англійською. Навіть часу не залишилось. Поклав олівець із словами «пут давн ё пенсил…» .
Про останню частину Speaking нас попередили, що не всі встигнуть здати сьогодні. Киян (не всіх) попросили прийти в понеділок (зачитали список кому). А решті на папірцях написал коли їм підходити. Мені було назначено на 16:10. До того часу я ще встиг з’їздити на квартиру, «скинути» непотрібні речі, взяти фотоапарат і пообідати (швидко і смачно, маю зауважити, раджу, є прямо на вокзалі на другому поверсі Південного вокзалу). Побіг на прес-конференцію до Кравчука (ще не бачив такого скопища преси :)))) . Після – на спінінг. Прийшов, почекав ще 5 хвилин і мене запросили на бесіду. Приємний англічанин, який і слова не розуміє ні українською, ні російською. Чітко і класичною мовою задавав питання. Із усіх питань і завдань я не зрозумів тільки одного. Перепитав і він перефразував мені його так, що я зрозумів. Я відповідав, але дуже не вистачало словникового запасу. І натикаєшся на слово, переклад якого не знаєш/пам’ятаєш і все. Речення пропало. Розмова запсувалась на плівку. Спочатку питав про місто в якому живу, його проблеми і чи подобається воно мені. Чи хотів би я жити у великому місті, чи хотів би жити на березі моря і т.д. Потім попросив щоб я трошки підготувався і розповів йому про спорт яким захоплююсь чи люблю дивитись. Дав олівець і листок паперу. Нічого не написав. Дві хвилини пролетіли миттю і я лише встиг побудувати в голові пару тез про які буду говорити. Трошки поговорив і від задавав далі запитання по цій темі. І все. Далі, коли виходиш, то в тебе в голові маса ідей, який готовий озвучити, а все. Більше тебе ніхто не буде слухати. Нічого, подумав я подався добиратися якось додому.
Дорога додому. Не без пригод. Коли добирався на квартиру, то на вокзалі звернув увагу, що в чергах не варто витрачати час і було прийнято рішення домовлятися з провідником. Якщо не візьмуть, то податися в аеропорт і брати дорогого квитка. Часу залишалась година. Добрався, помився, зібрався, попрощався і знову на вокзал. Година пролетіла. Взяв таксі. Встиг. До провідників – не беруть. Одну уламав, але та заломила 150 грн. Погодився. Захожу і тут облом. Виявилося у вагоні група дітей (то вже мабуть не діти, але керівник переконувала, що то діти) і вони викупили весь вагон, тобто і мови не може бути, щоб у вагоні ще був крім них і провідника. Скандал (між провідницею і вихователькою). Я вже і не радий був що туди попав, але і назад мене вже не пускали. «Сиди, я все владнаю». Сів. Потім дали і місце для сну. Все начебто вже і налагоджувалося. Поїхали. З провідницею був ще її син, підозріла зовнішність, але намагаюся людей не судити по зовнішності, оскільки моя теж «не фонтан» і люди частенько помиляються який в мене настрій, вигляд обличчя і т.д. проїхали ми до наступної зупинки, вже і розмова почала зав’язуватись і тут залітають мужики у купе. Ну все, серце забилось, «за мною» думаю. І так їду, як біженець якийсь, а тут ще і менти… Коротше не за мною вони, а тим пацаном. Забрали вони його і пояснили мамі-провідниці, що він скоїв якийсь важкий злочин і що він знає який. Зняли його з поїзда. Ще один скандал, провідниця не хотіла віддавати сина. Я вже лежу собі там «нижче трави, тихіше води». Не знаю що буде далі. Ще раз пожалів, що попав в цей вагон. Провідниця виходить на наступній зупинці і її підміняють двоє молодих. Дівчина навіть мені сподобалась. 0:) Більше пригод начебто і не було.
Тепер із нетерпінням чекаю результатів…
З.І. Трохи не забув, декотрі фото з Києва та Львова (+Славськ).

Після вдалого і неприємного взлому моєї програми «Бухгалтерія ПП» зайнявся я пошуком нового захисту своєї програми. Могучий «Гугл» навів мене на дві дуже цікаві статті (кому ця тема цікава – читайте стаття #1, стаття #2). І тут я зрозумів, що то ціла наука і в кінцевому випадку, захистити програмку (а ще таку невелику і без зайвих модулів як моя) практично не можливо. Бачу лише один вихід – в демо-версії викидувати цілі процедури, або навіть форми.

Попередня картинка моря і будиночка, нагнала на мене спогади про поїздку на море минулим літом. Про таку подорож (це була справжня подорож) можна тільки мріяти. Ми на машині об’їхали майже все узбережжя Криму. Кожного дня ночували на новому місці, пляжі, в палатці. Це було здорово. Словами не передати. А ще під впливом фільму «Достучатся до небес» (хто не бачив - рекомендую). Тим більше, що море бачив я вперше. Можу лише побажати і вам такого відпочинку. Шкода, що він тривав зовсім не довго, всього кілька днів і раптово припинився.
Якщо вдасться, то поїду кудись цього літа за кордон відпочити.
P.S. Да, до речі, майже забув, фото тут. Гарантую, спокійним ніхто не залишиться. :)

Дописав програмку одному лікарю і щоб вона просто не пропадала, то створив для неї і простеньку сторіночку заодно. Тепер в моєму портфоліо ще одна робота. Приємно.

Подививсь вчора «Зоряні війни ІІІ». Відверто – херня. Єдине що сподобалось – це комп’ютерна графіка і спецефекти.

Є про що помріяти...

Поставив Фотожоп ЦС2. Хороша штука. Рекомендую. Багато цікавих і потрібних функцій. (До того користувався 7-мою версією).

Їздили вчора в Лумшори. Просто так. Збирались десь відпочити, а погодка підвела. Ось і поїхали, куди очі гляділи. В результаті дуже смачно пообідали в «Колибі» фірмовим блюдом і шашличком. Поїли, посиділи і назад додому. Вразили вирубки лісу, які було видно всюди. А одна з вирубок починалась прямо з дороги. Фото тут.