|
||
Мій "кабінет"
Вдало проапгрейдив стільчик... Отак тепер виглядає мій "кабінет" а в ньому робоче місце.
Коментарі [7]
08 лютого 2009 | 22:06
Придбання
Купив сьогодні стіл робочий і стілець. Збирали з Золтаном з задором. Як конструктор. Сподобалось. Трохи попрацювали. Столик получився те що треба. Стілець получився фіговий. ))) В магазині зібраного не було такого, як я бачив на сайті, дали в коробці. Зібрали і він жорсткий і ніфіга не качається. А поки ми чекали коли нам принесуть наш, перепробували всі. ))) Один особливо сподобався. Напевно завтра його і візьму. Хоч він і дорожчий.
Ну а потім «обмили» покупку. :) Алка, для тебе спеціально фотка Золтана. Попробуй щось сказати. І те, знаєш як його важко фоткати? Він не любить цього страшне. Так що з тебе чоколада.
Тут всІ фотки... Коментарі [4]
07 лютого 2009 | 22:27
:)
Як дружно всі написали мені листа. :)
А це був експеримент. Точніше не експеримент, а тест. Ні, навіть не тест. Не знаю що то було. Суть така, я не пишу в ЖЖ для того щоб хтось його читав. Ні, звичайно приємно знати що читають тебе, але головне не це. Мені не вистачає спілкування, розумієте? І коли пишу в одну сторону, то одне. То як історія. Може колись буду перегляди що понаписував і згадувати як воно було, а може і ні, це ще одна функція щоденника. Але зара це не головне. МЕНІ НЕ ВИСТАЧАЄ СПІЛКУВАННЯ! Тому і написав такі слова і вони спрацювали! :) І я задоволений. У мене немає вільного часу, зовсім немає. Я навіть не висипаюсь. І фішка в тому, що не хочу щоб він був. Бо тоді така скукота нападає, усвідомлюєш, що ти один, а ви так далеко. Тому ще раз прохання – не читайте просто так, напишіть пару слів. Навіть можете не читати а просто писати як у вас справи і що нового. Мені це дуже треба, особливо зараз.
Про сьогодні. Ввечері їхав на роботу і тут перед носом шлагбаум – весь такий світиться, мигає… Всі лампочки на місці )))))) І тут буквально пролітає пасажирський поїзд з двоповерховими вагонами. Я ще більше здивований. Він «пролетів» і шлагбаум моментом відкрився. Я в шоці. Мені навіть посигналили щоб я вже їхав. По-перше, я завжди проїжджав цей переїзд навіть не звертаючи уваги (по американським правилам дорожнього руху не потрібно зупинятись перед переїздом, навіть скидати швидкість не треба (за виключенням автобусів)), тут пролітає поїзд і навіть не товарний, а пасажирський. По друге, звик, що після того як проїде поїзд у нас ще треба як мінімум 2-3 хвилини почекати, або поки бабка з будки не вилізе і не натисне пімпу, що піднімає шлагбаум…
Знайшов біля поштового відділення картку медичного страхування. Не знав що з нею робити, як повернути власнику/власниці. На картці адреси немає. Є магнітна стрічка, але це не вихід. Дістався роботи. Запитав, що робити. Рішення виявляється дуже просте – просто треба кинути в любу поштову скриньку і документ повернеться до власника. Просто і здорово, правда?
Почитав новину - дедалі більше переживаю за рідних. Не те що з ними щось може статись, а те що і так нелегкі часи, а чим далі – тим гірше на Бальківщині жити. І чомусь народ не мітингує, не збирає майдани. Не знаю кого влаштовує таке життя і та влада, а за що боролись? А «революцію» навіщо робили? Напевно помаранчеві (ті хто свято і сліпо вірив у справедливість) зара жалкують, тільки признатись бояться як помилялись. Навіть перед собою. Це напевно найважче. А що як і не признались, не визнали? Невже на стільки зомбовані? Все. Перестав. Про політику більше ні-ні. Але ж то ваше життя, як так можна жити? Просто не можу так спокійно спостерігати. Мене чіпляє. Коментарі [3]
05 лютого 2009 | 21:30
Різне
Позавчора ввечері по дорозі додому заправився і помив машину, вчора зранку – сніг і бензин на 5 центів дешевший. Звичайно, що ніхто не полінився і всі дороги заново посипані сіллю термоядерною. А сьогодні -15..-19, ще й зимно…
Сьогодні виповнилося 5 років фейсбуку (однокласники – то його нащадок) . По радіо сьогоді тільки про це і говорили. Одні казали добре інші – не дуже. Але більшість – хороші відгуки. Знову ніхто нич не пише. Ні про фотки ні про те як у вас справи... Напевно і я перестану. Коментарі [3]
04 лютого 2009 | 21:58
Как нарисовать птицу Жака Превера
Сегодня родился Жак Превер (1900-1977 гг.) - знаменитый французский писатель, сценарист, поэт, творческий путь которого начался в 30-х годах прошлого столетия.
КАК НАРИСОВАТЬ ПТИЦУ Сперва нарисуйте клетку с настежь открытой дверцей, затем нарисуйте что-нибудь красивое и простое, что-нибудь очень приятное и нужное очень для птицы; затем в саду или в роще к дереву полотно прислоните, за деревом этим спрячьтесь, не двигайтесь и молчите. Иногда она прилетает быстро и на жердочку в клетке садится. иногда же проходят годы - и нет птицы. Не падайте духом, ждите, ждите, если надо, годы, потому что срок ожиданья, короткий он или длинный, не имеет никакого значенья для успеха вашей картины. Когда же прилетит к вам птица (если только она прилетит), храните молчание, ждите, чтобы птица в клетку влетела; и, когда она в клетку влетит, тихо кистью дверцу заприте, и, не коснувшись не перышка, осторожненько клетку сотрите. Затем нарисуйте дерево, выбрав лучшую ветку для птицы, нарисуйте листву зеленую, свежесть ветра и ласку солнца, нарисуйте звон мошкары, что в горячих лучах резвится, и ждите, ждите затем, чтобы запела птица. Если она не поет - это плохая примета, это значит, что ваша картина совсем никуда не годится; но если птица поет - это хороший признак, признак, что вашей картиной можете вы гордиться и можете вашу подпись поставить в углу картины вырвав для этой цели перо у поющей птицы //Взяв з ЖЖ Лева Луцкера. Коментарі [2]
04 лютого 2009 | 20:33
Анекдот
Нью-Йорк. Чоловік вуйшов із манхетенської корчми. Зупинять таксі: Коментарі [2]
04 лютого 2009 | 19:18
Сандей і не тільки...
Фотки з поїздки в неділю до Золтана. Нічого особливого, просто дорога. Люблю їздити і подорожувати. Взагалі-то я ризикував роблячи фотки на швидкості 120 км/год. Дав собі обіцянку більше такого не робити. Ні, нічого небезпечного не сталося, просто це тупо, якби щось трапилось… Погода була просто чудовою. Весна, сніг танув. До вечора все помінялося в стилі Канади. Похолодало і сонячного дня як і не було.
Сьогодні поміняв лампочку в передній фарі. Запитав спочатку про ціну, але все-одно вирішив поміняти. Коротше – сама лампочка коштувала 27 баксів, робота – 5 баксів + податки… Не весело. Ну да ладно. Зате тепер ніхто не зупинить, що фора не фунгує. Хто зна який штраф.
Ще подзвонив активувати свій гарантійний файл на машину. 3 роки гарантії на мотор і коробку і ще щось. «Активація» коштує 35 баксів + податки. Тут же запропонували послугу екстреного виклику і буксировки машини. 5 баксів на місяць, але заплатити треба всю суму одразу на рік… Ех… А що робити? Заплатив. Все по телефону – диктуєш номер своєї кредитки і вуаля, в тебе грошей нема. До речі, «тягнути» машину в Канаді заборонено. Існують спеціальні евакуатори зі спец сигналами і таке інше. Коментарі [2]
02 лютого 2009 | 23:45
|
||