Возвращайся
Как жаль...
Мій "кабінет"
Вдало проапгрейдив стільчик... Отак тепер виглядає мій "кабінет" а в ньому робоче місце.





Придбання
Купив сьогодні стіл робочий і стілець. Збирали з Золтаном з задором. Як конструктор. Сподобалось. Трохи попрацювали. Столик получився те що треба. Стілець получився фіговий. ))) В магазині зібраного не було такого, як я бачив на сайті, дали в коробці. Зібрали і він жорсткий і ніфіга не качається. А поки ми чекали коли нам принесуть наш, перепробували всі. ))) Один особливо сподобався. Напевно завтра його і візьму. Хоч він і дорожчий.
Ну а потім «обмили» покупку.  :) Алка, для тебе спеціально фотка Золтана. Попробуй щось сказати. І те, знаєш як його важко фоткати? Він не любить цього страшне. Так що з тебе чоколада.
Тут всІ фотки...
 




:)
Як дружно всі написали мені листа. :)
А це був експеримент. Точніше не експеримент, а тест. Ні, навіть не тест. Не знаю що то було. Суть така, я не пишу в ЖЖ для того щоб хтось його читав. Ні, звичайно приємно знати що читають тебе, але головне не це. Мені не вистачає спілкування, розумієте? І коли пишу в одну сторону, то одне. То як історія. Може колись буду перегляди що понаписував і згадувати як воно було, а може і ні, це ще одна функція щоденника. Але зара це не головне. МЕНІ НЕ ВИСТАЧАЄ СПІЛКУВАННЯ! Тому і написав такі слова і вони спрацювали! :) І я задоволений. У мене немає вільного часу, зовсім немає. Я навіть не висипаюсь. І фішка в тому, що не хочу щоб він був. Бо тоді така скукота нападає, усвідомлюєш, що ти один, а ви так далеко. Тому ще раз прохання – не читайте просто так, напишіть пару слів. Навіть можете не читати а просто писати як у вас справи і що нового. Мені це дуже треба, особливо зараз.
 
Про сьогодні. Ввечері їхав на роботу і тут перед носом шлагбаум – весь такий світиться, мигає… Всі лампочки на місці )))))) І тут буквально пролітає пасажирський поїзд з двоповерховими вагонами. Я ще більше здивований. Він «пролетів» і шлагбаум моментом відкрився. Я в шоці. Мені навіть посигналили щоб я вже їхав. По-перше, я завжди проїжджав цей переїзд навіть не звертаючи уваги (по американським правилам дорожнього руху не потрібно зупинятись перед переїздом, навіть скидати швидкість не треба (за виключенням автобусів)), тут пролітає поїзд і навіть не товарний, а пасажирський. По друге, звик, що після того як проїде поїзд у нас ще треба як мінімум 2-3 хвилини почекати, або поки бабка з будки не вилізе і не натисне пімпу, що піднімає шлагбаум…
 
Знайшов біля поштового відділення картку медичного страхування. Не знав що з нею робити, як повернути власнику/власниці. На картці адреси немає. Є магнітна стрічка, але це не вихід. Дістався роботи. Запитав, що робити. Рішення виявляється дуже просте – просто треба кинути в любу поштову скриньку і документ повернеться до власника. Просто і здорово, правда?
 
Почитав новину - дедалі більше переживаю за рідних. Не те що з ними щось може статись, а те що і так нелегкі часи, а чим далі – тим гірше на Бальківщині жити. І чомусь народ не мітингує, не збирає майдани. Не знаю кого влаштовує таке життя і та влада, а за що боролись? А «революцію» навіщо робили? Напевно помаранчеві (ті хто свято і сліпо вірив у справедливість) зара жалкують, тільки признатись бояться як помилялись. Навіть перед собою. Це напевно найважче. А що як і не признались, не визнали? Невже на стільки зомбовані? Все. Перестав. Про політику більше ні-ні. Але ж то ваше життя, як так можна жити? Просто не можу так спокійно спостерігати. Мене чіпляє.
Різне
Позавчора ввечері по дорозі додому заправився і помив машину, вчора зранку – сніг і бензин на 5 центів дешевший. Звичайно, що ніхто не полінився і всі дороги заново посипані сіллю термоядерною. А сьогодні -15..-19, ще й зимно…
 
Сьогодні виповнилося 5 років фейсбуку (однокласники – то його нащадок) . По радіо сьогоді тільки про це і говорили. Одні казали добре інші – не дуже. Але більшість – хороші відгуки.

Знову ніхто нич не пише. Ні про фотки ні про те як у вас справи...  Напевно і я перестану.
Как нарисовать птицу Жака Превера
Сегодня родился Жак Превер (1900-1977 гг.) - знаменитый французский писатель, сценарист, поэт, творческий путь которого начался в 30-х годах прошлого столетия.

КАК НАРИСОВАТЬ ПТИЦУ

Сперва нарисуйте клетку
с настежь открытой дверцей,
затем нарисуйте что-нибудь
красивое и простое,
что-нибудь очень приятное
и нужное очень
для птицы;
затем
в саду или в роще
к дереву полотно прислоните,
за деревом этим спрячьтесь,
не двигайтесь
и молчите.
Иногда она прилетает быстро
и на жердочку в клетке садится.
иногда же проходят годы -
и нет
птицы.
Не падайте духом,
ждите,
ждите, если надо, годы,
потому что срок ожиданья,
короткий он или длинный,
не имеет никакого значенья
для успеха вашей картины.
Когда же прилетит к вам птица
(если только она прилетит),
храните молчание,
ждите,
чтобы птица в клетку влетела;
и, когда она в клетку влетит,
тихо кистью дверцу заприте,
и, не коснувшись не перышка,
осторожненько клетку сотрите.
Затем нарисуйте дерево,
выбрав лучшую ветку для птицы,
нарисуйте листву зеленую,
свежесть ветра и ласку солнца,
нарисуйте звон мошкары,
что в горячих лучах резвится,
и ждите,
ждите затем,
чтобы запела птица.
Если она не поет -
это плохая примета,
это значит, что ваша картина
совсем никуда не годится;
но если птица поет -
это хороший признак,
признак, что вашей картиной
можете вы гордиться
и можете вашу подпись
поставить в углу картины
вырвав для этой цели
перо у поющей птицы

//Взяв з ЖЖ Лева Луцкера.
Анекдот

Нью-Йорк. Чоловік вуйшов із манхетенської корчми. Зупинять таксі:
- В Ужгород.
- Ай донт андерстент.
- Ти болване я ти кажу в Ужгород.
- Вот іс Ужгород.
Но туй крутелик каже:
- Значить так туй тобі пять тисяч баксу, їдеме в Унгвар, а вадь нє.
Таксішта побзерав на нього і звідать:
- А куда на Радванку, чи на Шахту.

Сандей і не тільки...
Фотки з поїздки в неділю до Золтана. Нічого особливого, просто дорога. Люблю їздити і подорожувати. Взагалі-то я ризикував роблячи фотки на швидкості 120 км/год. Дав собі обіцянку більше такого не робити. Ні, нічого небезпечного не сталося, просто це тупо, якби щось трапилось… Погода була просто чудовою. Весна, сніг танув. До вечора все помінялося в стилі Канади. Похолодало і сонячного дня як і не було.
 
Сьогодні поміняв лампочку в передній фарі. Запитав спочатку про ціну, але все-одно вирішив поміняти. Коротше – сама лампочка коштувала 27 баксів, робота – 5 баксів + податки… Не весело. Ну да ладно. Зате тепер ніхто не зупинить, що фора не фунгує. Хто зна який штраф.
 
Ще подзвонив активувати свій гарантійний файл на машину. 3 роки гарантії на мотор і коробку і ще щось. «Активація» коштує 35 баксів + податки. Тут же запропонували послугу екстреного виклику і буксировки машини. 5 баксів на місяць, але заплатити треба всю суму одразу на рік… Ех… А що робити? Заплатив. Все по телефону – диктуєш номер своєї кредитки і вуаля, в тебе грошей нема. До речі, «тягнути» машину в Канаді заборонено. Існують спеціальні евакуатори зі спец сигналами і таке інше.
?

У кого безлімітний Інтернет - подивіться обов’язково цей фільм.
Початок не дуже, але далі все варте уваги.
Я знайшов для себе багато відповідей. І на те питання, яким недавно задався.

Записів: 1613 Коментарів: 2322 Фотоальбомів: 2322 Журнал існує з 15 грудня 2004 р.