Перші робочі дні
Значить з четверга (11.12.2008) мене прийняли на роботу і я почав працювати. В перший же день підписав контракт. Це дуже добре. Хоча всі пільги, бенефіти працюють тільки після трьох місяців роботи – це стандартний випробувальний термін для Канади. Зарплату будуть перераховувати прямо на мій дебетовий рахунок кожні два тижні, тобто двічі на місяць. Могли і чеками видавати, але так – простіше. Підписав стандартні папери про нерозголошення комерційної таємниці, про конфіденційність всього що побачу/почую на роботі, про те, що два роки в якості будь-кого, на будь-якій посаді не маю права займатися схожим бізнесом, чи навіть консультувати когось в цьому бізнесі.
Ознайомили також з правилами поведінки на роботі і попросили підписатися під ними і видали копію всіх паперів, що я підписав. Офіційно робочий день з 8.30 до 17.30 з обідньою перервою в 1 годину. Реально – 9 до 17, 17.30 з перервою на обідню перерву. Зарплата така, яку я попросив. Рахується річна заробітна плата, чи тижнева, тобто по контракту – в тиждень я маю відпрацювати 40 годин.
Заробітна плата для мене буде переглядатися кожні півроку (в сторону збільшення, звичайно, якщо я оправдаю покладену на мене довіру). Хоча шеф сказав, що якщо у фірми будуть справи йти по кривій догори і я відповідно буду справлятись, то заробітна плата буде переглянута і раніше.
До речі, шеф – один із засновників фірми і володіє половиною. Іншою половиною володіє чоловік його сестри, який і працює в основному офісі в Монреалі. Його сестра – бухгалтер (основний офіс), його батьки теж числяться на фірмі (основний офіс) але ходять на роботу і щось намагаються допомагати). Наш офіс в Торонто – всього четверо чоловік: шеф, я, і дві… афро-американки, котрі сидять на телефоні.
Будь-які навчальні курси пов’язані з роботою чи мовою, чи з тим, що буде мені допомагати і розвивати мене – за рахунок фірми. Шеф сказав, можу піти на мовні курси, якщо треба, можеш піти на навчання до Мікрософта – оплатимо все.
Офіс у промисловій зоні, досить далеко – 29 км в одну сторону. Зранку добираюсь за 40 хвилин, а ввечері, враховуючи затори на хайвеях – годину. Поки-що нормально, принаймні набагато краще ніж міським транспортом – 2 години з двома пересадками з метро в автобус. Добре, що купив GPS – дуже спасає. Я без нього напевно б ніколи не добрався до роботи і тим більше – додому. Вже почав звикати до його підказок, але деколи збиваюсь з дороги. Той хто думає, що їздити по хайвеям просто – дуже помиляється. 6-7 полос в одну сторону і тут вони розходяться одну в право, друга вліво… і ти вже не на хайвеї а Бог знає де… А коли вони перетинаються? Точніше вони ніколи не перетинаються – там будують розв’язки. А вони такі деколи заплутані, що просто... Знаків, звичайно, неміряно, але їхати повільно на хайвеях заборонено. Коротше треба швидко приймати рішення і реагувати, міняти постійно полоси і т.д. Дороги хороші, але із дорогами в Німеччині порівнювати не мож, як каже шеф. Його батьки емігрували з Німеччини, то він деколи туди їздить. Тут є обмеження – швидкість на хайвеях – до 100 км/год. А в Європі на деяких хайвеях обмеження немає. Коли їду додому – в деяких участках дуже гарний вигляд по-перше на саме місто у вогнях, а по-друге – на саму дорогу: дві ріки. Одна біла, інша – червона. Уявіть 6 полос назустріч і 6 полос попутно. Ще з літака я бачив ті «ріки» і думав чи зможу я в них колись рухатись… ))) Якось спробую сфоткати соєю мильницею. )))
Так, я відійшов від теми. Значить для мене вже було приготоване нове робоче місце: класний стільчик, трохи простіший ніж мій колишній, не шкіряний, але великою м’якою спинкою, зручний; системний телефон з екраном, назначеним внутрішнім номером і запрограмованим на моє ім’я. До речі, про ім’я, шеф нормально вимовляє Ігор і у всіх документах, логіках, пошті і аккаунтах пишуть моє ім’я через “G”. Я в документах виправив, на ”H”, а всюди попросив залишити як є і пояснив, що то помилка посольства. Стіл, з купою полочок, тумбочок, ручки записники, мережева МФУ-шка стоїть в кутку кімнати, хол дер для паперів… в загальному все, що потрібно для роботи – є. До речі, місце не дуже відкрите, я нікого не бачу і мене ніхто не бачить – я маю на увазі, що я роблю. В офісі є конференц-кімната (я там інтерв’ю проходив), кабінет шефа, кабінет для простих робочих (тобто для мене і для тих двох… афро-американок (ну шо горили… вибачте, я не расист, але їх важко інакше політ-корректно охаректиризувати)), окремо туалет для… афро-американок і для на пацанів – тобто нас з шефом… )))) І кухня. Там можна підігрівати собі їду у мікроволновці, стіл, електрочайник, раковина, шкафчики, холодильник, кавоварка і т.ін. Є се серверна. Її, звичайно, важко назвати серверною, але там невеликий сервак, свіч і АТС-ка. Розмовляємо всередині офісу і з Монреалем по VoIP звичайно, що з ними є і зв’язок по VPN-ну, якщо я правильно зрозумів з того, що побачив.
Ну і звичайно мій комп. Комп у мене DELL самий новий, тому і самий потужний у фірмі. 3 Гігагерцовий двоядерний проц., 8 гіг оперативки і до того всього два монітори по 19 дюймів. Ще не працював ніколи на двох моніторах одночасно. Подобається, дуже зручно, але і очі стомлюються. В загальному, робоче місце – шикарне. Як месенджер тут популярний MSN. Штука не сама гарна і не зовсім без банерів, але як виявилося досить функціональна: «бачить», коли ти говориш по системному телефону, розшарює робочий стіл, ну а решта, все що можуть робити всі інші месенджери – відео дзвінок, звичайний дзвінок, повідомлення і т.д.
Перший робочий день. Значить ознайомився з паперами, з контрактом, з умовами праці і все це діло підписав. А далі, далі було щось страшне – сів біля мене шеф і почав вводити в курс справи, а точніше не в курс справи, а що треба зробити. По ходу дзвонили в Монреаль і питали як працює система. І так ЦІЛИЙ ДЕНЬ! В мене вуха завяли, під кінець дня ми вже остаточно дістали Грега (головного компутерщика і напарника шефа). Я був дуже радий, що вийшов четвер, бо якщо так цілий тиждень – не знаю як би витримав. П’ятниця – знову цілий день шеф біля мене, але вже краще, почали знаходити спільну мову, я вже щось почав робити і в мене получалось. Почав трохи розуміти структуру сайту і як працює система SVC. Шеф сам довольний як слон а мене питає чи я щасливий… ))) Розповів, що йому раніше, щоб виправити якусь дрібницю на сайті – треба було написати правильно ТЗ (технічне завдання), відіслати його в Монреаль, там його не знати коли відкрили і чи правильно зрозуміли… Багато часу займало. З радості поставив нам в п’ятницю обід. Також всі запрошені на різдвяний обід у ресторан в середу, коли приїде Грег. До речі, всі святкові дні зараховуються в зарплату, як робочі. Все би нічого, якби не сидів над душею. Але думаю, що це перший час лише.
Ну от вроді і все. Всього ж не опишеш. Роботою я задоволений, зарплатою – теж. Можна шукати тепер квартиру, чим я і займаюсь…
Коментарі [2]
14 грудня 2008 | 18:20
Моя нова тачіла - Toyota 4Runner (1994)
Купив сьогодні машину. Нарадуватись не можу. Дуже подобається Машина хоч і старенька, але по-перше, у дуже хорошому стані, а по-друге – радує стількома приємними дрібницями… Ще не мав такої машини.
Починаю хвалити… Майже нові покришки, мотор 3 літри( і всього по два клапана на циліндр), 6 циліндрів, мотор – супер, новий акумулятор (буквально поміняли при мені), шкіряний салон (по чухане трохи лише сидіння водія – решта судіть самі по фоткам), все електричне і (!) ПРАЦЮЄ! Навіть коли включаєш радіо (мафон сонька – не сама краща, але має дистанційну і бавить з ком пакт-дисків, звук теж су перовий, тобто динаміки мінять не треба) і виїжджає антена! ))) Для придирливих скажу що заїжджає теж сама коли треба… ))) Всі вікна, включаючи задні двері (я про багажник) на електроприводі і теж все працює. Єсть кондак, сказали що працює, але перевірити зара неможливо… Є люк котрий теж на електроприводі і теж все працює і шторка до нього. Коротше – все працює. Ні до чого придертися. Ще не перевіряв круїз-контроль і підігрів заднього скла.
Ще з приємного - дали до неї сервісну книжку (!!!) із підписами авторизованого центру Тойоти. Я другий власник машини (!). Навіть дали Owner’s Manual. Дали запасні ключі! Причому ключ від дверей, задньої дверки-багажника і стартера. Візитки того центру де обслуговувалася машина. Ремінь теж недавно міняний. Три роки гарантії на двигун, трансмісію і рухомі частини. В загальному – нічого не треба докупляти. Просто треба заливати бензин і їхати. Масло міняти і все. Ще треба вонючок купити і салон відпідарасити прибрати.
Все за мене зробив дилер. Мені треба було лише застрахуватися, а він в свою чергу пройшов Emission Test (це тест машини на предмет її відповідності до норм забруднення навколишнього середовища), Safety Test (це як наш/ваш техогляд) і зробив мені номера. Так що я сьогодні прийшов, а на машині висіли вже мої номера (я вже казав, здається, що номера тут залишаються назавжди за власником. Тобто продаєш машину – номера знімаєш і чіпляєш на нову або іншу).
Ах да, до документів ще інструкція і схема сигналізації… )))
Ще з приємних дрібниць: габарити і ближнє світло включаються автоматично до освітлення навкруги, ABS на всі 4 колеса. Повний привід можна включати на ходу. Але їздити на повному приводі можна тільки на швидкості до 100 км/год. Є понижений повний привід (дуже чітко і плавно працює коробка передач). Ввечері ще порадувала підсвіткою замка запалювання, який плааавно гасне коли вставиш ключ. При включенні «запалювання» горять всі лампочки на панелі приборів, навіть лампочка двигуна (!), потім звичайно гаснуть, після того як заведеш. Для задніх пасажирів своє управління вентилятора пічки і кондюка. Є регулювання швидкості щіток вітрового скла. Ключ "запалювання" витягнути не можна поки не поставиш на "паркінг" коробку передач, і переключити не можна коробку поки на гальма не натиснеш - може це і стандартна "фішка автоматів", а для мене це нове... Ще багато кнопочок і пімпочок, про які я не знаю що то таке, але скоро буду знати… ;)
Навіть не віриться, що машині стільки років і пробіг, а так добротно зроблена і головне, що все працює!
Сподіваюсь, що вона ще декілька років мені послужить… 
Коментарі [4]
09 грудня 2008 | 22:38
Insurance
Вчора застрахував свою машину (хоча її ще не отримав. От коли заберу - тоді похвалюсь), життя і місце де я живу. Страховик попросив купити вогнегасник щоб був хоч один в квартирі - тоді сума відшкодвування виросте. Коротше - ньюансів дуже багато, але суть в тому, що мені дали страховку коли я ще не маю повноцінних прав, за ставкою практично найнижчою як у всіх інших страхових компаній. Тепер щомісяця у мене з рахунку страховики будуть знімати 194 бакса. Позитив також у тому, що розірвати страхову угоду можна в любий момент і що це не потягне ніяких штрафних санкцій. Не треба було платити за перший і останній місяць одразу (як це робиться у більшості договорів, наприклад, оренди і т.д.). Я заплатив за перший місяць страховки і дав дозвіл знмати щомісяця з мого рахуку страхові внески. І все. Взагалі дядько дуже грамотно нас затарив, але і умови справді хороші. До речі, ніяки листи ні з страхових компаній, ні з ДАІ тутешні страховики не визнають. Тільки бумаги зі Штатів і з самої Канади. Сам менеджер казав, що теж емігрував сюди не так давно зі Штатів (!). Казав що там можна значно більше заробити, якщо працювати, але кзав, що на роботу йде все життя, на сім’ю не зостається зовсім часу. Я так зрозумів, що саме тому він сюди і переїхав, тут спокійніше, ніхто нікуди не спішить, але і заробіток менший. Хоча на пристойне життя вистачає 
.
Тепер я можу повноцінно керувати своїм авто.
А ще я вчора купив в машину GPS TomTom One XL. На цю цяцю і вбив вчора решту дня і просидів до півночі вивчаючи і обновлюючи ПЗ і мапи.
.Тепер я можу повноцінно керувати своїм авто.
А ще я вчора купив в машину GPS TomTom One XL. На цю цяцю і вбив вчора решту дня і просидів до півночі вивчаючи і обновлюючи ПЗ і мапи.
Коментарі [2]
07 грудня 2008 | 12:30
Optimistic
Проснувшись утром, улыбнись,
Скажи себе, привет, дружище!
Ещё на день продлилась жизнь,
Какая б не была - держись,
Другой то всё равно не сыщешь.
Что толку на судьбу роптать?
Всегда чего-то не хватает.
Что не успел - не наверстать,
Не кем-то, а собою стать -
ВОТ МУДРОСТЬ САМАЯ ПРОСТАЯ.
Тянись мечтою к дальним звёздам,
Упасть всегда успеешь вниз,
Не верь ханжам, пророкам грозным,
Люби и пой, пока не поздно,
ПРОСНУВШИСЬ УТРОМ, УЛЫБНИСЬ!
Скажи себе, привет, дружище!
Ещё на день продлилась жизнь,
Какая б не была - держись,
Другой то всё равно не сыщешь.
Что толку на судьбу роптать?
Всегда чего-то не хватает.
Что не успел - не наверстать,
Не кем-то, а собою стать -
ВОТ МУДРОСТЬ САМАЯ ПРОСТАЯ.
Тянись мечтою к дальним звёздам,
Упасть всегда успеешь вниз,
Не верь ханжам, пророкам грозным,
Люби и пой, пока не поздно,
ПРОСНУВШИСЬ УТРОМ, УЛЫБНИСЬ!
Коментарі [0]
07 грудня 2008 | 12:10
;)
"Это невозможно!" - сказала Причина. "Это безрассудство!" - заметил Опыт. "Это бесполезно!" - отрезала Гордость.
"Попробуй..." - шепнула Мечта.
"Попробуй..." - шепнула Мечта.
Коментарі [1]
04 грудня 2008 | 18:00
Toronto. Niagara Falls, ON
Сьогодні в нас була грандіозна поїздка!
Взяли машину на прокат (на Union, це теж Downtown, тобто самий центр Торонто. Перші і останні фотки – то звідти) і поїхали в одне провінційне містечко дивитися машину. Машина сподобалась, а от те, що з неї тече масло – ні. Подякували і вирішили поїхати на Niagara водопад.
Сказати, що ми задоволені – нічого не сказати. Фото моєї мильниці може і передадуть частину цієї краси. Дивіться самі. Також побачили пам’ятник Ніколі Тесла. Міст, який з’єднує Штати з Канадою. До речі, вигляд з Канадської сторони, як кажуть самі канадці чим і дуже гордяться, значно гарніший ніж вид зі сторони Штатів.
А ще - дорогою назад за кермом був я. Сподобалось. Нормально незважаючи на коробку-автомат. Правда час від-часу так і хотілося натиснути сильніше на газ… не мож. Також подобаються знаки. Навіть якщо ти не пам’ятаєш з якою швидкістю треба їхати в населеному пункті – є знаки, причому їх багато. Під’їжджаєш до містечка – знак «скоро буде знак з максимальною швидкість 50», потім знак з назвою міста і далі знак обмеження швидкості. А ще не обов’язково зупинятися на ж/д переїздах, навіть не так, не потрібно зупинятися, якщо немає знаку «СТОП».
Ну це не так все важливо. Головне те, що ми побачили! Фото тут.
Коментарі [5]
29 листопада 2008 | 19:00
Health Insurance Card, Bay St.
Сьогодні подав документи на один із самих важливих – медичне страхування. Подивився, що дата виготовлення картки – до 26 січня 2009 року. Гм… Два місяці на виготовлення картки??? Це навіть для України багато. Потім Золтан заспокоїв, що на мене ще поширюється страхування емігранта, дійсне три місяці з моменту прибуття. Так що я практично з документами вирішив. Залишилось тільки здати тест на повні права водія і все.
Центр в якому подав документи знаходиться на Bay St. , а це самий центр Торонто. От там – все у висотках. І, якщо відверто, дуже сподобалось. Жити там напевно не цікаво, думаю що там ніхто і не живе, а це все офіси компаній. Нажаль «сіли» акумулятори і я зробив тільки декілька фото і не зможу вам передати всього. Ще б хотіло попасти туди ввечері чи вночі. Там напевно ще на порядок гарніше.
А ще мене вже дістала моя мильниця. Нову собі позволити ще не можу і ця ніяк не поламається…
А ще в нас розтанув перший сніг і тримається плюсова температура…
Коментарі [0]
28 листопада 2008 | 15:00
У мене свято. Навіть два!
По-перше, сьогодні місяць як я в Канаді. Встиг зробити вже самі знаєте,. Що і ще більше не встиг зробити… ))) Масло-масляне. То пусте. Я зара просто про інше думаю – мене взяли на роботу!!! А-а-а-а-а-а!!!! Да-а-а-а!!! ))) Супер. Я дуже радий! (Ще сьогодні вночі розбилась тарілка. Я ще не знав, що то тарілка, думав, що то моя кружка. Як вранці почув, що то тарілка – зразу подумав, що то на щастя).
Так що вірте в позитивне!
Updated: Уматурман - Куда приводят мечты
Updated: Уматурман - Куда приводят мечты
А ця ваще атпад!
Уматурман + Катя Гусева - Может быть получиться (live)
Уматурман + Катя Гусева - Может быть получиться (live)
Машина времени - Однажды мир прогнётся под нас.
Коментарі [1]
26 листопада 2008 | 16:00
YouTube
Хто помітив, що YouTube з кожним днем стає все більшим і ширшим? 
Коментарі [0]
24 листопада 2008 | 23:40