Вчора займаючись в залі не можна було не спостерігати, як один могутній кач присідав зі штангою повною блінів. Спостерігав я не один. Не порахував я скільки там кіло, поки один із „старих” спортсменів не закинув „молодому”, що рекорд Ужгороду більше, ніж той присів. Що була людина, яка присіла із вагою, більшою ніж він зараз присідає. Той не довго думаючи сказав, що зараз поб’є цей рекорд. Так і було. Повісив він на той нещасний гриф (нещасний тому, що треба було бачити, як він зігнувся піт тою вагою) по 150 кг з кожного боку. Разом получилось 150+150+20(гриф)+5(зажими)=325 кг. Присів. І не один раз. Правда сказали, що на змаганнях таке присідання не зарахували. Але кого це цікавить... Я не впевнений, але здається це не є його рекордом. До речі, цей молодий спортсмен приймав участь у кубку України із пауерліфтингу, що проходив в кінці 2004 року у Коломиї і по не перевіреним даним зайняв призове місце. Хотіли показати мені медаль, але відмовився. Не знаю чому.
Довідка: пауерліфтинг - піднімання ваги в жимі лежачи. Він, хоча і не олімпійський вид спорту, але входить до програми престижних Всесвітніх ігор, які відбудуться влітку цього року в Німеччині.

Сьогодні я помітив, що рівень сміття в нашому смітнику в офісі обернено пропорційний кількості святкувань і різних заходів, що тягнуть за собою купу відходів. Як тільки винесемо сміття – в короткий термін відзначаються якісь події, чи просто «гостина» і смітник повний. А поки він повний і нікому його винести – тишина і спокій, як кажуть… :)))

..полювання «на відьом»
Я сам в це не вірив, поки мене ця акція не зачепила. Подзвонили вчора невідома жінка і запитала прямо коли ми зустрінемось для розмови. Я вибачився і перепитав хто телефонує, оскільки голос мені незнайомий. «Ну як хто, така-то така-то з УБОЗу. Знаєте, є така організація по боротьбі з організованою злочинністю. Треба зустрітися». Я обалдів. Це м’яко сказано. Я розгубився і задав логічне запитання «НАВІЩО???». Відповідь: «треба і все. І захопіть із собою документи всі про вашу діяльність. Як підприємця за 2004 рік.». Виявляється, я тепер організований злочинець. До мене визначення «організований» не дуже липне, а злочинець… Це все…
Заспокоївшись і порадившись із колегами зробив висновок, що ходити мені туди нічого. Розповіли, що візити туди закінчуються «не весело». Не пішов. Сьогодні чув про аналогічні дзвінки і до інших. Стало ще легше, хоч я не один такий «організований».
А ще стало зрозуміло, що з себе представляє нова влада. Страшно. Страшно стає за майбутнє. Це ж які часи почались? Леніна, Сталіна, … ???
І це тільки початок. Сподіваюсь, що скоро настане і кінець. Хоч би перебились між собою за ті портфелі і владу…

Дивлячись сьогодні Верховну раду і спостерігаючи за тим цирком, що там творився (на довго мене не вистачило, але оскільки в приміщенні де я обідаю помаранчеві до кісточок власники «крутять», що їм подобається не зважаючи на відвідувачів, то пришлося слухати/дивитися). Ну по-перше убив наповал прикид Юльки. Цікаво, то вона так з себе знущається чи її іміджмейкери? Така собі Жанна д’Арк з косою (викликає асоціації когось іншого «з косою»), яка читала незрозуміло що. Твір учня 10-го класу на тему «Якби я став прем’єр-міністром».
Але не про те я. Почув я знайомий голос, який дорікав за нового губернатора області. Оп-па-а-а… Почалось. Почалось давно на рівні Києва. А тепер на добралося і до області. Тошняк не витримав і тепер у нього буде серйозна війна з Балогою. Хто від цього постраждає? Ні, не вони. Як хтось пригадав на форумі поговірку «пани б’ються, а чуби у хлопів летять». Думаю подальші коментарі непотрібні.
До речі, дійшла інформація, що Рата завтра збирається пікетувати облдержадміністрацію. Цирк продовжується…

Ну ось призначили, як я кажу, старого-нового губернатора Закарпаття. Відверто, я радий. Хоч зараз переживаю і не найкращі часи, але радий з того, що твориться і що чую від людей. Вони розчаровані. Я ж кажу, що за кого голосували – те й отримали.
Радий, що те, про стільки ми втирали людям – справджується. Розчарувань багато. Перше – це зарплата бюджетникам. Декотрим перестали виплачувати взагалі, декотрим виплачують тільки частину і попереджають, що решту вони скоріш за все ніколи не побачать. Друге – підприємці, яких вже почали конкретно пресингувати. Ще зовсім недавно вони хаяли владу Різака, а тепер розуміють, що це в порівнянні з Балогою – рай. Третє – простий народ, який пам’ятає владу Балоги. Кажуть, що голосували за Ющенка, а не за Балогу. Короче – розчаровані. Четверте – ціни. Ціни полізуть зараз хаотично вверх. Практично на все. Оголошено курс на Європу, ЄС. Цим все сказано. На черзі шаховий мат Росії, після якого економіка держави може бути просто розвалена, якщо вона ще є, звичайно. Слід чекати європейських цін і інфляції. Ранком люди сідають у маршрутку. Водій попереджає, що ціна проїзду – 65 коп. пасажири: «відколи????!!!», водій: «від учора»…
Продовжувати можна безкінечно… Рахую, що обрав правильний курс з рішенням виїхати за кордон.

Подивився я сабж. Фільм по моїй оцінці на трояк з мінусом, але не про те мова. Витягнув цікаві фрази з нього:
1. Они (ред. змеи) как люди – мы можем любить их, кормить, беречь их, и все равно они нас предают.
2. Царями не рождаются – ими становятся.
3. Армия, будто прежняя любовь – простит, но не забудет.
4. Власть – одиночество.

Цікаве тверження сьогодні вранці почув по радіо, коли їхав на роботу: людина неможе чихнути не закривши очі.
Треба буде превірити. ;)

Зайшов почитати ЖЖ відомий і от що побачив:
Error
Journal has been deleted. If you are bogdanov, you have a period of 30 days to decide to undelete your journal.
Обалдіти. І сміх, і гріх, як кажуть.
Комусь точно не смішно...

Сів подивитись телевізор поки вечеряв. Попав на цікаву передачу. Точніше сама передача виявилась не цікавою, а от тема цікава. Передача „Подвійний доказ” а тема – смерть Кирпи. Послухав я хвилин 8-10 і розстроївся. Передача зовсім не та. Другий ведучий взагалі незрозуміло хто. Одна думка, яку мусолять. Немає протиріч, немає родзинки, чітка лінія і все. Сумно. Зовсім не та передача, зовсім не той канал. І це стосується не тільки цього каналу. Решта – так само. Ще зовсім недавно ліпили крила колишній владі, а тепер їхня місія – накласти їй же роги і хвіст. Виключаю ТБ і дивлюсь ДВД...

Був я там в четвер. Спершу не сподобалось. Все на американський манер – один великий зал, купа народу, все забито тренажерами, блінами, гантелями і т.д. Я таки знайшов, що мені потрібно і навіть без проблем. Але все одно атмосфера не подобалась. Можливо, тому, що перший раз. Потім зайнявся ділом. І тут розчарування. Все, все що зароблено непосильним трудом… Короче стидно за себе стало, але не біда. Потім почали з’являтись все більше і більше знайомих облич. Тут як завжди пішов «базар» поміж роботою. Розговорився я з одним, що займався до того у «Дюні» (до Фанату я теж туди ходив займатись). От ми з ним і порівняли. Плюси: 1. немає проблем з жодним тренажером і іншим залізом, хоч людей і багато, але всі всього вистачає, 2. для тих хто хоче займатись з інструктором завжди є людина, яка допоможе (багато пішло з Дюни). До речі, там відсотків 80-90 всі з Дюни. 3. Лояльна система постійних відвідувачів, а головне інструкторів, які приводять з собою людей для занять (вони за відвідування нічого не платять). У Дюні їм приходилося платити, а точніше за них платили. 4. Все нове. 5. Є дві груші! 6. Нормальна сучасна роздягальня з великими просторими шкафчиками. 7. Прекрасний чистий новий душ. До речі, я потім знайшов ще один зал для занять по шейпінгу – теж все чисто і гарно. Ціни в порівняні з Дюною – аналогічні практично на всі. Дешевше в Фанаті напої.
Висновок. Після заняття, розмови з колегою, душу і т.д. було прийнято одноголосно відвідувати саме цей зал. Принаймні поки він новий. І ще не мало важливий факт – на першому поверсі знаходиться супермаркет у якому зручно затарюватись. Після покупок не вистачало лише одного сервісу – мийка машин. Моя краля вже така брудна, що соромно і за неї і за себе. Думаю, до літа ця проблема (я маю на увазі мийку машин біля «Вопака») буде вирішена. ;)