Сьогодні в залі почув від товариша (2Darja: ти читай як «знайомого»), що стіни „Вопака” (принаймні того, де спортзал „Фанат”) оброблені спеціальним матеріалом, який не пропускає мобільний сигнал. Мотивація – щоб не користувалися мобілками в магазині, щоб чоловіки не дзвонили своїм жонам і щоб не заважало внутрішній техніці магазину. Поділка сигналу справді була на мінімумі.
Цікаво чи це правда?Вчора пройшов бойове хрещення допитом в УБОЗі. Нічого страшного. Все пройшло по сценарію мого адвоката і навіть краще. Вдалося повернути деякі важливі документи і вияснити з чим все-таки пов’язані ці репресії.
Сьогодні зовсім інший настрій і знову притаманний оптимізм на майбутнє!
Вирішив поміняти режим дня і вкотре повернутися до великого спорту.Вже який рік спостерігаю за собою, що страшно втомлює і не приносить ніякого задоволення монотонна, однакова робота. Навіть та, що подобається. Ось програмувати один і той же проект можу декілька днів. І все! Далі голяк. Просипається якась лінь страшної сили і не позволяє мені далі працювати в тому напрямку. Буду робити хоч що, але не те, чим займався вже декілька днів. Як перед екзаменом, коли треба вчитись і знаходиться купа роботи, яку ще б зробити, а тоді вже можна і приступати до навчання і сонливість, і втома звідки не візьмись з’являється і ти кидаєш конспект і забиваєш на все.
Так і в мене з монотонною роботою, особливо коли немає проблеми. Знаєш як зробити і все, а зробити це – «в падло».
Це все б ще нічого, але ж пропадає марно багато часу. Щиро заздрю тим людям, які можуть безперервно програмувати день і ніч, лабати і дивувати своїми можливостями. Ех…
Будем вчитися…
В пошуках захисту своєї програми попав на цікаву статтю «7hr33 N!gh7Z
Вчора отримав акт і лікарняний з лікарні (виписали мене, вроді навіть краще себе почуваю). І пішов в воєнкомат. Мені ж уже 25! Та й вони казали, щоб дві фотки заніс. «З ноги» захожу, груди «колесом» і тут черговий: «Куда???!!!». Я – «Ха! За воєнником! %Р в 37 кабінет! :-Р».
А мені: «А нізя!». Короче розібравшись мені дали не воєнник, а «прапірець в руки» - «гуляй до травня, закінчится весняний призив – приходи».
Відверто, сильно не розстроївся, настрій піднімали саме приміщення, черговий і все інші військові з якими я спілкувався. Таке враження, що фільм ДМБ саме там знімався… %))))Пишу програмку для приватних підприємців і малих підприємств. Власне, програмі вже більше року і весь час щось дописується і вдосконалюється і т.д. Програму почав писати для себе, потім нею зацікавилися і я спробував її продавати. Комерційний успіх не був дуже великим, відверто кажучи. Тай не дивно – програма була не дописана і багато глюів, які я знав як обійти, а користувачі – ні. Плюс до всього, що мені не подобалося я завжди міг швидко поправити, змінити. А у користувачів цього ж не зробиш. Ну не біда. Зайнятий був зовсім іншою роботою і не приділяв проекту належної уваги.
Так от тепер, коли я безробітний і з конфіскованими документами і маю купу вільного часу повернувся дописувати програмку. Нею все більше цікавиться підприємців, які вже задовбалися шукати нормальних бухгалтерських програм. Скоро планую випустити другу версію програми, значно вдосконалену над чим і тружусь весь цей час.
Вкотре переконуюсь, що робота програміста з 80-90 відсотків складається з пошуку і виправлення своїх же помилок. Скажете безграмотність? – Можливо. Не сперечаюсь, але спочатку спробуйте самі. ;)))
Так сьогодні більша частина дня пішла на пошук незрозумілої помилки. Уявляєте? А помилка заключалася всього лиш в тому, що я забув задати індексоване поле… Мдааа. Буває. Але ж скільки коду свого ж перелопатив (заодно і помилок повиправляв %) ) і добавив коментарів до коду, щоб легше читався.
Ковбасим далі…